Коли материнство "не включається"

Не поспішайте з висновками. Не осудіть. Прийміть, що далеко не всім жінкам велике щастя приносить материнство. Як жити, коли навколо чуєш від інших тільки про захоплення тими темами про дітей, а сама дивуєшся - чого ж не приходить, коли стану "нормальною" нарешті мамою? Важко жити з відчуттям провини в тому місці, де мало б бути щастя. Як живеться тим дівчаткам, у яких мами не "включились" в них, не доплели, не достелили любов'ю?
Мама, яка еміційно відсторонена, або не пості…йна, або надто критична чи жорстка, дає дівчинці розуміння того, що будь-які стосунки з людьми ненадійні і їм не варто довіряти. Втеча від прив'язаностей підтверджує і закріплює конфлікт між дитячою потребою в любові і емоційним насиллям у відповідь. Бо те, що вчора маму веселило і викликало захоплення, сьогодні може викликати гнів і критику. Знову "качелі" і відчуття безсилля, в обох. Головне, що потреба в маминій любові не зникає з душі дівчинки навіть після того, як вона вже усвідомить, що отримати її неможливо - ту безумовну любов, просто за те, що вона є.
Велике щастя, коли мама розуміє себе і приймає. Визнає і усвідомить, що брак ресурсу належить їй і що дитина ніякого відношення до цього не має. Нажаль, тема недостатньої любові або довгої адаптації до материнства - табу, про це мовчать. А в цей час дитина думає, що провина в тому, що її не достатньо люблять - в ній... Шкода, що обходять і уникають цю незручну проблему, бо значно легше було б жити дітям, а особливо мамам. ...Хтось з них зможе успішно розвинути в собі звичку любити дитину, у когось "материнство" народиться з появою другої дитини. Часом просто достатньо зрозуміти себе, свої власні потреби, визнати, що є інші шляхи і в кожного свій власний, такий, який не варто порівнювати з чужим і давати комусь на примірку...
Всім, хто відчуває актуальність цієї теми і хотів би почути і поговорити про це - пишіть на сторінку, або телефонуйте, скоро буде презентація групи. Чекаємо на вас!