Важливий навик на "неважливому" уроці

Взаємозв'язок очей, мозку і руки... Можна багато говорити про малювання з точки зору педагогіки, з точки зору мистецтва. І кожного разу вміння малювати або невміння-небажання малювати буде не найважливішою компетенцією дитини чи дорослого. Але з точки зору психології так точно не є. Бо часто можна виправдати відсутність бажання вчитися навіть відтворювати побачений образ саме не обов'язковістю, не важливістю, ну просто "не буде з нього Пікассо". Не буде, можливо, але малювання - це формування важливого вміння-побачити щось в оточуючому світі, зафіксувати цю інформацію в голові, а потім передати її з мозку в руку і, нарешті, створити порядок рухів рукою. Тобто, послідовний ланцюг реакцій - око-мозок-рух. І все для того, щоб створити навик такого ланцюга. Для чого? Передати зорову інформацію і транспортувати її в рух - чудовий навик, в майбутньому дуже допоможе водієві авто, а також в інших важливих вміннях. Багато життєво - необхідних навиків потребують розвитку саме цього психомоторного  механізму. 

До речі, Іспанія та ще декілька країн включають тест з відтворення зображення для курсантів автошкіл.

Є така думка...

"У дитини сто рук, сто думок, сто варіантів мислити і розмовляти...

Сто способів думати, гратись і любити...

Сто радісних почуттів, щоб співати і розуміти...

Сто світів, щоб здійснювати відкриття...

У дитини сто мов, але в неї вкрадуть 99 з них...

Школа і культура відділять голову від тіла...

Вони вчать - думати без рук, робити без голови, слухати мовчки, розуміти без радості, а любити і дивуватись - тільки на Великдень і Різдво...

Вони вчать - відкривати вже існуючий світ, а 99 із ста світів - крадуть...

Вони вчать - праця і гра, реальність і фантазія, наука і уява, небо і земля, розум і мрії - речі, які ніколи не поєднаються одне з одним...

Вчать, що немає ніякого "сто"...

А дитина каже: так буває..."

(переклад пісні Лориса Малагуцці)

 

Коли материнство "не включається"

Не поспішайте з висновками. Не осудіть. Прийміть, що далеко не всім жінкам велике щастя приносить материнство. Як жити, коли навколо чуєш від інших тільки про захоплення тими темами про дітей, а сама дивуєшся - чого ж не приходить, коли стану "нормальною" нарешті мамою? Важко жити з відчуттям провини в тому місці, де мало б бути щастя. Як живеться тим дівчаткам, у яких мами не "включились" в них, не доплели, не достелили любов'ю?
Мама, яка еміційно відсторонена, або не пості…йна, або надто критична чи жорстка, дає дівчинці розуміння того, що будь-які стосунки з людьми ненадійні і їм не варто довіряти. Втеча від прив'язаностей підтверджує і закріплює конфлікт між дитячою потребою в любові і емоційним насиллям у відповідь. Бо те, що вчора маму веселило і викликало захоплення, сьогодні може викликати гнів і критику. Знову "качелі" і відчуття безсилля, в обох. Головне, що потреба в маминій любові не зникає з душі дівчинки навіть після того, як вона вже усвідомить, що отримати її неможливо - ту безумовну любов, просто за те, що вона є.
Велике щастя, коли мама розуміє себе і приймає. Визнає і усвідомить, що брак ресурсу належить їй і що дитина ніякого відношення до цього не має. Нажаль, тема недостатньої любові або довгої адаптації до материнства - табу, про це мовчать. А в цей час дитина думає, що провина в тому, що її не достатньо люблять - в ній... Шкода, що обходять і уникають цю незручну проблему, бо значно легше було б жити дітям, а особливо мамам. ...Хтось з них зможе успішно розвинути в собі звичку любити дитину, у когось "материнство" народиться з появою другої дитини. Часом просто достатньо зрозуміти себе, свої власні потреби, визнати, що є інші шляхи і в кожного свій власний, такий, який не варто порівнювати з чужим і давати комусь на примірку...
Всім, хто відчуває актуальність цієї теми і хотів би почути і поговорити про це - пишіть на сторінку, або телефонуйте, скоро буде презентація групи. Чекаємо на вас!

Про гендер і LEGO

Дуже коротко. Про те, що все змінюється, змінюється з нами або без нас. Незалежно від того, чи це помічається, чи приймається, незалежно від нашої оцінки чи навіть потреб. В одну мить звичне перестає існувати і з'являються нові моделі, ідеї, уявлення. Якщо ми готові - то в наше сприйняття все це входить природньо, навіть непомітно. Напевно, найголовніше людське вміння сьогодні полягає в тому, що цю готовність - приймати нове і відмовлятись від старого - потрібно завжди при собі мати. Щоб вижити, щоб залишитись, щоб рухатись і розвиватись. І доказів тому буде щоразу більше, щоразу з найнесподіваніших джерел.
Цікава нова пропозиція від компанії LEGO, яка знаменує крок до більш повного відображення різних ролей в сім'ях. Недавно компанія представила нову фігурку тата, який залишається вдома, поки мама працює. Бренд розповідає, що такі фігурки краще відображають "світ, в якому ми живемо сьогодні." А із зростаючою кількістю батьків, які залишаються вдома доглядати за дітьми, попит на таке відображення ролей буде лише зростати.
А чи Ви достатньо гнучкі, чи володієте здатністю виходити зі сереотипних уявлень?

6 батьківських помилок на творчому занятті з дитиною

1 ПОМИЛКА: хочу результату, задоволення від діяльності -  на другому місці.  Дуже часто ми, батьки, маємо мету - як би то навчити зліпитинамалювати того котика таким, щоб його всі відразу впізнали. Чи листівочку зробити такою, щоб не соромно показати комусь. А дитина - вона просто творить...
2 ПОМИЛКА: я знаю, як це робиться. Рідко хто з нас має професійну підготовку в творчій галузі. Але часто ми уявляємо себе знавцями - як і чим малювати, які є форми і передачі їх в мистецтві...  Інтернет допомагає з ідеями для дитячої творчості. Це ж добре. Але якби ще ми не "хворіли педагогічними припадками", бо тими крайнощами часто забираємо в дітей можливсть створити свій власний підхід до творчості. Може, наступна креативна ідея належить саме комусь з наших, "недовчених", які не дочули, як і чим увесь світ малює...
3 ПОМИЛКА: зовсім не займатися творчістю. Це не про лінивих батьків. Часом ще здається, ніби рано, "нічого не розуміє", а часом - "рве той папір", вимащує себе і все довкола. Шкода, бо то завжди досвід.
4 ПОМИЛКА: заняття однотипними видами творчості. Поряд з малюванням і ліпленням, є ще складання казок, оформлення їжі, створення букетів зі всього, з чого можна, підбір одягу (собі чи мамі)...   І спів. І фокуси, і спроби пародіювати. І макіяж, і фотографія.
5 ПОМИЛКА: постійно пропонувати щось нове, не даючи можливості насолодитись попереднім. Тут все просто - просто в міру, і все.
6 ПОМИЛКА: настирливо пропонувати той різновид творчості, який дитині не цікавий. Здається, що може бути сумнішим? А є і таке - це коли пропонувати те, що не цікаве і вам самим...   Варто бути уважними до себе, до свого батьківського чуття. Робити те, що любиш, і любити те, що робиш.

Жити тут і тепер. Техніки майндфулнес для роботи з дітьми

"Дисципліна обов'язково має бути дієвою, активною. Зазвичай, ми сприймаємо дисциплінованим індивіда з того часу, як він починає нам нагадувати мовчазного і нерухомого, як німий чи паралітик. Але це зруйнована особистість, а не дисциплінована." М. Монтессорі
Щоб розвинути такий навик - бути сконцентрованим на діяльності, бути з собою наодинці, - щоб розвинути в дітях здатність використовувати методи майндфулнес в майбутньому - ось деякі техніки. Після завдання важливо дати діт…ям змогу обов'язково висловитися - словесно відреагувати на отриманий досвід.
1. Тиша в середині мене. Дітям пропонується закрити руками вуха, прикрити очі і направити увагу на "внутрішнє вухо" (це можна подати у вигляді невидимого динаміка, мікрофону і т.і.). Завдання - почути удари серця, відчути волосся, чи комфортно лівій ніжці і т.д.
2. Чути хрускіт. Дати дітям сухарики, кукурудзяні пластівці. Завдання - жувати із закритими очима, згодом ще злегка прикрити руками вуха.
3. Тільки шепіт. На деякий час оголосити єдиним способом комунікації - шепіт.
4. Майстер чутливості. Для дітей від 5 років можна проводити у парах (молодші діти- з допомогою ведучого у колі). Закривши очі, виставляють спершу долоні, пізніше- стопи. Ведучий (чи почерзі в парі) торкаються долоні пір'ям, тканиною, дерев'яною ручкою і т.д. Завдання - здогадатись, який предмет їх торкається.

 Сьогодні школа традиційного загальноосвітнього формату не підтверджує заявленого права на авторитет. Вперше у Тернополі створюється альтернативний освітній простір для батьків, які мають бажання і відчувають потребу розвиватись, набувати знань і навиків ефективної взаємодії з дітьми, підвищувати свою батьківсько-педагогічну культуру