Передчуття осені - це завжди про школу. Коли вітер пахне новою канцеляркою і дуже хочеться купити книжку, просто купити, щоб мати. А ще в передосінні дні хочеться купити блокнот, нотатник, планувальник... Так глибоко в кожному живуть шкільні звички, що простіше їх любити і приймати, аніж видаляти з життя.
Дитину збирають в школу. Батьки сентиментальним поглядом звертають увагу на шкільні атрибути, або налаштовані трохи опозиційно і дуже оцінюючим оком бачать вчителів. Або і те, і інше одночасно. Може, замаскований власний страх. І величезне бажання зробити шкільне життя своєї дитини кращим, щасливішим, легшим... ніж своє власне. Багато читають про адаптацію дитини, безліч рекомендацій. Все здається таким очевидним і важливим: режим і дозвіл гратися, підтримка, розмови і допомога. І харчування, психологічне налаштування. Але є ще декілька важливих моментів, які важливі як фон, або як головна фігура для вдалого початку нового в житті дитини. І це якраз ті сфери, на які можуть впливати батьки, де батьки мають всі шанси "зкроїти" вдалу адаптацію.
1. Ми - вдома. І ми - дім. Жити вдома по-домашньому, як раніше, як влітку. Не перелаштовуватися раптово з приходом школи. Щастя, що програми розвантажені, часу буде більше. Менше розмов про шкільне, не варто тягнути школу додому, її і так, можливо, надто багато сталодля дитини. Дві частини дня, дві сфери життя з часом дитиною самостійно поєднаються. А надмірна концентрація уваги сім'ї на школярству (навіть найкраще підібрана, з вірою і підкресленням переваг і успіхів) може відчуватися як насильницьке вторгнення шкільного життя в домашнє, звичне і безпечне.
2. Ритуали. Важливо звертати увагу на те, що дитині задає руху, що заспокоює, що впливає на налаштованість і настрій. Часто це щось нове, пов'язане зі школою - як снідає, збирає портфель, готує одяг до школи... Діти відверті в маркуванні подій і речей своїми переживаннями, тож нам залишається лише бути спостережливими і з повагою до цього ставитись. А також максимально багато створювати різних ритуалів. Наприклад, одягається в школу під певну музику і, якщо день виявився хорошим, з радістю повертається до цього наступного дня, якщо не хоче - на те точно є причина і ритуал "не працює" на адаптацію. Змінюємо. Так, в багатьох дітей є лавочки, на які обов'язково треба сісти перед школою. Нам варто таке цінувати і розуміти, як це важливо для них і як це багато значить, що нас в цей ритуал запросили. Валиво також ділитись з дітьми своїми маленькими звичками і особистими ритуалами, пропонувати спільні.
3. Ми з школою - партнери. Свої спостереження і помічені недоліки школи батьки нехай мають при собі. Якщо вже мали відповідальність привести і довірити конкретній школі і конкретному вчителеві свою дитину, то варто ще мати терпіння і знову ж таки відповідальність - посприяти створенню і налагодженню стосунків вчителя і дитини. Знаєте як допомогти - прийдіть і допоможіть, підкажіть вчителеві. А незнаєте - подивіться на вчителя як на звичайну людину, жінку(чоловіка), прийдіть лишній раз в школу, запросіть на каву. Просто не віддавайте всю відповідальність комусь.
4. Більше уваги на дорогу додому. Часом помилково більшою увагою наділяємо дорогу в школу, хтось поспіхом через погану організацію вранці, хтось перебільшеною урочистістю моменту... Варто мати більше часу на дорогу додому, зафіксувати радість і спокій, особливо якщо це той самий маршрут, що і вперед.
Описано тільки чотири можливості, якими варто скористатися. Далі буде.
