Вечірнє кіно.

Для нас сьогодні цей фільм про батьківство. "Багато людей не просинаються, поки не відчують безпеку..." Така цитата - фон і лейтмотив долі маленького персонажа. Попри важкий сюжет і містичний присмак - хочеться побачити і наголосити на сюжетній лінії батька. Це не сімейний фільм, бо обмеження 16+, та й якби не було обмеження - своїм дітям не показала б. Проте, все в фільмі справжнє - і глибина психічної проблеми жінки, і те, як часто діти отак бачать світ дорослих. Завжди, к…оли в сім'ї такі ситуації, як ця. Дорослі будні стають катастрофою дитині. Відчуття під час перегляду дуже різні - від безсилля до злості і назад, через сум. Але єдиний образ, який хочеться винести з фільму, - батько.
"Дев'яте життя Луї Дракса" (2016) сьогодні дивились в не найкращій якості, бо світова прем'єра відбулася лише 2 вересня.
Якщо вашій сім'ї подобаються детективно-психологічні історії, важкі і такі, від яких пробирає холодом, то радимо. Але попереджуємо - тут не буде гумору, ну зовсім, режисер і сценарист не залишив, куди відволіктись, тому вражень приємних чекати не варто. Є тільки батько, навіть не біологічний, проте, справжній.
"Я люблю тебя, сынок" - "Не оставляй меня, останься, я не хочу, чтоб ты уходил!" - "Извини, сынок".- "Я люблю тебя больше, чем целый дом". - "А я тебя больше, чем целый дом, чем улицу, чем всю рыбу в море! Все будет хорошо, молодой человек, даю слово. Ты - самый сильный человек на целом свете."
Цей діалог вигляає простим і сентиментально-банальним? Так. Але він і став рятівним. Напевно, такого простого і потребують маленькі душі.